Thought #481
Демократія та спротивШаблони мислення та наративи

Де мій «доброзичливий язик» сягає своєї межі

У мене зараз у голові ще більше думок, які мене просто хвилюють, які я хочу впорядкувати і якими хочу поділитися. Навіть якщо спочатку їх, можливо, ніхто не прочитає, ними все одно треба поділитися – їм просто треба вийти у світ. І я знову в Наполеона Гілла: Cosmic Habit Force.

Не «конфлікт», а напад: мантра «Поки котиться рубль»

У тому контексті, в якому ми зараз перебуваємо, у нас війна, що вибухнула в лютому/березні 2022 року, – а всьому цьому передувало те, що у 2014 році агресор знову зсунув кордони в Європі й перевірив, як відреагує так званий демократичний, твердий, сяйливий Захід. І Захід відреагував так, як диктатор і воєнний злочинець і очікував: а саме ніяк.

Захід просто дивився, бо на Заході панує удавана демократія, а справжня мантра так званого Заходу, ЄС, звучить так: «Усе дозволено, поки котиться рубль – і поки це не стосується нас самих». Це наш девіз. І після Другої світової війни ми дуже швидко забули, що насправді означає «Ніколи знову фашизму» і «Ніколи знову війни».

І мені іноді ставили запитання люди, з якими я розмовляв на цю тему – Україна, і війна, і енергія, і ціни, і так далі: «Ну і яке ж твоє рішення? Як можна було б розв’язати цей так званий конфлікт?»

І ось тут, я думаю, перша помилка мислення: це не конфлікт, а жорстокий напад. Агресор нападає на свою маленьку сусідку, яка слабша за нього. Це як на шкільному подвір’ї, коли задирака просто б’є слабшого в пику, бо знає, що він сильніший. Або коли чоловік ґвалтує жінку, бо чоловік знає, що він фізично сильніший. Або коли сильніший хижак нападає на іншу тварину й пожирає її – хоча й це порівняння знову кульгає: хижак їсть тому, що так влаштований харчовий ланцюг і він бере з нього собі їжу, а в людей це свідоме рішення, і люди не змушені ранити, нищити, експлуатувати інших людей.

5000 сталевих шоломів і бюрократія: як можна було зупинити вторгнення Путіна?

Отже, питання: як можна було зупинити Путіна та його вторгнення, щонайпізніше – після жорстокого нападу?

І тут я, на жаль, мушу зізнатися, що до того моменту я ще сподівався, що ми як нація ухвалимо правильні рішення, – а потім, власне, і почалася дилема, і більш-менш ганьба. Я пам’ятаю, у нас тоді, у 2022 році, була міністерка оборони від СДПН, і вона взяла й відправила в Україну 5000 сталевих шоломів. Це була відповідь Німеччини та НАТО.

А НАТО – найсильніший військовий союз у світі. І НАТО, зрештою, досі нічого не зробило, окрім того, що дивилося, бюрократично перекладало папки туди-сюди й дискутувало. Німеччина спершу довго дискутувала. Американці швидко поставили Javelin та іншу більш-менш ручну зброю – скажімо так, більшу ручну зброю, – це було ще за Байдена, для самооборони. Бо це величезна тема в цій війні: ідеться про самооборону. Ідеться не про знищення, а про самооборону суверенної нації, як ми, власне, і домовилися після 1945 року.

І щоб зробити цю самооборону можливою – щоб дати Україні змогу захищати себе, – Німеччина зрештою зробила щось для України лише на папері, але по-справжньому, всерйоз Україну у військовому плані не підтримала. Цілу вічність тривало, поки ми все ж не поставили жменьку «Леопардів», які прийшли надто пізно й уже зовсім не були сучасними. І ми цілу вічність сперечалися, застосовувати нам Taurus чи ні, – і зрештою і Мерц, усупереч своїй обіцянці, не дозволив Україні застосовувати Taurus.

Отже, щоб відповісти на питання, як можна було зупинити Путіна, як можна зупинити його зараз: я бачу тут два великі поля.

1. Санкції без лазівок (включно з вимкненням IT)

Перше велике поле – санкції. Це ганьба і смішно, що ми ухвалюємо, за відчуттями, 500-й так званий пакет санкцій, а він не діє. Якби ми справді хотіли покарати Путіна санкціями, ми б змогли. Але в цих санкціях так багато лазівок, що вони по-справжньому не працюють:

  • ключове слово – тіньовий флот,
  • але й заморожений капітал олігархів не використовується,
  • технології із Заходу досі можна використовувати,
  • і на Китай ми теж не вплинули, хоча могли б, – не хочемо, бо інакше рубль для акціонерів більше не котитиметься.

Тож санкції: тут ми провалилися. На мою думку, наприклад, Microsoft і всі американські постачальники програмного забезпечення могли б повністю вимкнути Росію – точніше, російське керівництво, НКВС у його сучасній формі, тобто ФСБ, вони могли б відрубати. Бо в росіян немає свого IT, у них немає своєї програмної системи, у них немає свого інтернету. Без американців і американських технологій вони нічого не можуть – null, niente, nothing. Тож санкції: на цьому рівні ми повністю провалилися.

2. Військова підтримка для самооборони – і наш втрачений історичний шанс із Taurus

А другий рівень – це військова підтримка для самооборони, бо ми, звісно, мали, серед іншого, поставити Taurus, щоб Україна сама могла цілком цілеспрямовано знищувати військову інфраструктуру в Росії. Це було б вимогою моменту. Тобто ми не послали б сухопутні війська – хоча, на мою думку, і це, власне, треба було обговорювати, але гаразд, залишмо це осторонь, це було б, мабуть, політичним самогубством, цього не можна було б провести. Але дозвіл на Taurus ми мали пробити в будь-якому разі!

Бо, звісно, за міжнародним правом Україна має право захищати себе, і до цього належить і знищення військової інфраструктури на території воєнного злочинця, воєнного супротивника. Ідеться тут про військову інфраструктуру, не про цивільну інфраструктуру й не про цивільних. З точною інформацією, з підтримкою американських спецслужб, з підтримкою приватної особи Ілона Маска – у якого є вся ця інформація і який, як лорд, вирішує з її допомогою питання життя і смерті, – із цим Захід міг би дати Україні змогу в найкоротші строки цілеспрямовано проріджити прогнилу військову інфраструктуру Путіна. Цього я очікував би від НАТО, яке працює.

Я думаю, що тут ми як нація справді втратили історичний шанс. Є пісня гурту Silly, вона називається Vaterland («Батьківщина»). Вона, мабуть, вийшла десь близько 2010 року – тобто приблизно 15, 16 років тому. Цікаво, що вона починається, як на мене, з російського церковного хору, вже не знаю чому, не знаю, який тут зв’язок. І там є рядок: «Як мені любити таку країну – серцем чи розумом, утупившись якось у стіну чи зазираючи за край тарілки», щось таке. Це дуже критична пісня, і я не думаю, що вона подобається багатьом німцям, – а мені подобається, бо вона самокритична і по суті каже, що ми, німці, передусім нація, яка виробляла й застосовувала зброю.

Мені, наприклад, спадає на думку «Товста Берта» – звучить дуже мило, але це був один із гігантських німецьких збройових проєктів, – а за Гітлера були, звісно, Фау-1 і Фау-2, і там німецькі інженери подбали про те, щоб знищувалися людські життя.

А тепер у нас був би історичний шанс із Taurus подбати про те, щоб людські життя рятувалися і щоб установлювався мир, – і цей шанс ми просто втрачаємо! Taurus – це, мабуть, ще й одна з небагатьох галузей, де ми, німці, досі технологічні лідери. В усіх інших галузях ми сильно відстали, наприклад саме щодо цифровізації: українки в шоці від того, що в нас у Німеччині паперова бюрократія.

Гаага, Буча і де мій «доброзичливий язик» сягає своєї межі

Останньою розумною операцією НАТО, на мою думку, була операція в 1990-х роках, коли зрештою, нарешті, після довгого часу – там теж дуже довго дивилися, як у Європі відбувається геноцид, – адміністрація Клінтона нарешті наважилася покласти край різанині Мілошевича та його воєнним злочинам тим, що НАТО вивело його з гри цілеспрямованими авіаударами. А потім Мілошевича, як це, власне, закріпив цивілізований світ, поставили перед міжнародним судом у Гаазі – його та його поплічників.

І рівно те саме треба було зробити з Путіним, щонайпізніше після Бучі. Але й тоді ми дивилися. Ми всі заплющуємо очі й говоримо, балакаємо й теревенимо, а люди досі гинуть. І мені це не просто сумно – це мене просто, не знаю, як це висловити: тут у мене зникає зв’язок і стосунок із «доброзичливим язиком». Я не знаю, як мені тут залишатися доброзичливим. Так, це просто мало вийти назовні.

Показати перевірку фактів та джерела
День покаяння
Україна
Самооборона
Санкції
Taurus
Гаага
Буча
Silly «Vaterland»
Подумати разом

Що ти візьмеш із собою з цієї думки?

Три шляхи звідси