Thought #446 – рідкісний випадок: та сама історія з «майстерні» розказана слово за словом паралельно німецькою, англійською, російською та українською. Ця мовна лабораторія дозволяє невеликому Python-скрипту рахувати в реальному часі: наскільки довгі слова, як часто голосні сусідять із приголосними, які прийменники несуть речення, і наскільки дієслівною чи іменниковою звучить кожна мова? Перемикач нижче порівнює паралельний експеримент 1:1 з усім архівом.
У Thought #446 англійська набирає найбільше окремих слів – але кожне німецьке слово в середньому несе помітно більше букв (довгі складні слова, як «Russischunterricht»). Російська та українська обходяться помітно меншою кількістю слів, ніж німецька чи англійська: в обох мовах немає артиклів.
Наскільки дієслівною чи наскільки іменниковою звучить мова? Порівняння показує частку дієслів та іменників серед усіх слів – це наближення за частотним словником та евристикою закінчень, а не повноцінна лінгвістична розмітка частин мови.
Українська мова вважається особливо багатою на голосні та милозвучною. Одна з причин – «милозвучність»: чергування у/в та і/й змінюється залежно від того, чим закінчується попереднє слово – приголосним чи голосним, – щоб ніколи не зіткнулися два голосні або два приголосні поспіль.
Російська та українська жорстко прив’язують кожен прийменник до граматичного відмінка (родовий, давальний, знахідний, орудний, місцевий) – у німецькій та англійській цю роботу частіше бере на себе порядок слів або лише два відмінки. Топ-8 прийменників для кожної мови:
Більше про історію за цими даними: Thought #446 – За лаштунками →
