Thought #477
Праця та експлуатаціяДемократія та спротив

«Було дуже приємно знову вас побачити»: як серед війни, руйнувань і ненависті розквітає щось позитивне – як рослина в пустелі

«Es war sehr angenehm, Sie wiederzusehen.» – «Було дуже приємно знову вас побачити».

У всьому цьому контексті – війна, руйнування, ненависть, злість, цькування і так далі – розквітає щось позитивне, як рослина, що росте в пустелі. І Поліну я побачив, тепер знову, приблизно через два з половиною роки. Познайомився я з нею в контексті VKU (Vorbereitungsklasse Ukraine – підготовчий клас для дітей з України).

Ранок після нападу і нічні зміни на головному вокзалі

Отже, ще раз: контекст був такий, що через цю жорстоку загарбницьку війну в моєму житті, як не дивно, сталися й позитивні зміни. А саме: у мене раптом знову з’явилася робота, бо до того мені було важко знайти employment. І тепер у мене раптом з’явилося завдання, змістовне завдання, хай і дуже драматичне та емоційне.

Завдання справді почалося вже наступного дня після нападу. Рано вранці я побачив, як моя дружина плаче в ліжку, і це було дуже незвично, бо вона взагалі-то дуже стримана, коли йдеться про її емоції. А потім вона сказала: «Так, Путін справді напав на Україну».

І того ж вечора я шукав в інтернеті, як я можу зараз підтримати людей, і вже побачив, що є організація: Leipzig helps Ukraine. І через Leipzig helps Ukraine я тоді почав спершу робити нічні зміни на головному вокзалі Лейпцига, бо саме туди спеціальними потягами прибувала більшість біженців: 90 відсотків – жінки з дітьми, геть виснажені, знесилені, вони приїжджали з останніх сил, а ще літні люди.

І Leipzig helps Ukraine одразу запустила систему, швидше, ніж багато інших міст, бо вони заздалегідь усе подивилися і через фонд уже заснували об’єднання, і тому логістично змогли одразу включитися в роботу разом з йоаннітами (Johanniter). Через Telegram-групу Leipzig helps Ukraine усе це координувала, але для нічної зміни їм були потрібні люди, і тоді я пішов на головний вокзал.

Зі спортзалу через навчання для бундесверу – до VKU в Schule am Palmengarten

Загалом, через кілька тижнів найінтенсивнішої роботи я був уже через SprInt – ми інколи разом з моєю дружиною по дванадцять годин перекладали й допомагали реєструвати людей, а ще давати їм їжу, забирати їх, супроводжувати, заспокоювати. У так званому Ankommenszentrum (центрі прийому) в Лейпцигу – місто Лейпциг у березні/квітні 2022 року орендувало спортзал в однієї гімназії. Там, у спортзалі, на місці були всі потрібні відомства: Jobcenter, соціальне відомство, відомство у справах молоді і також LaSuB.

І вони шукали вчителів, а потім оголосили цю вакансію, на яку я подався, і одразу отримав цю роботу. У проміжку я ще мав двотижневе завдання як викладач англійської в Kemmer Consulting для бундесверу: я навчав там англійської жінок-офіцерок, бо їм, своєю чергою, належало навчати танкістів з України, тому їм була потрібна англійська.

Випадково мене направили до Schule am Palmengarten. Раптом я став учителем VKU разом із парою з України, з Житомира: учителькою приблизно мого віку та її донькою, обидві – дипломовані педагогині, а спочатку в команді була ще дуже добре освічена, дуже добре інтегрована пізня переселенка. Це була величезна напруга, суміш емоцій; у нас було загалом 53 дитини, молодший клас із трьома ступенями навчання і старший, який був більше в мене.

Емоційно – американські гірки: між втратою коріння, онлайн-школою і «Deutsch, Deutsch, Deutsch»

Час учителем у Schule am Palmengarten був для мене теж дуже інтенсивним, емоційно – американські гірки, бо неймовірно багато всього відбувалося одночасно. Ці молоді люди раптом опинилися тут, понад 50 загалом, здається, у віці від 9 до 17 років.

І їх вирвали з їхнього дитячого розвитку, з їхнього стабільного оточення, після того як вони ще толком не пережили корону, і ніхто їх не запитав, і вони взагалі не розуміли, що відбувається, – раптом вони опинилися в чужій країні, у групі, у класі з іншими дітьми, яких вони не знали, з інших міст.

А потім, звісно, на них раптом разом навалилося багато очікувань і вимог, бо, звісно, і Schule am Palmengarten уже до того була ослаблена коронавірусом і кадрів там було обмаль, а тепер раптом ще додалося це додаткове навантаження, і було дуже багато плутанини, бо багато дітей виходили з того, що за кілька тижнів повернуться додому і продовжать новий навчальний рік знову у звичному оточенні. І тому вони, звісно, не були готові вчити німецьку. Але LaSuB, і VKU, і Palmengarten теж, вони, звісно, казали: Deutsch, Deutsch, Deutsch – їм треба зараз швидко увійти в нашу систему.

А мами, наприклад, звісно, не знали, що в Німеччині в нас обов’язкове шкільне навчання, точніше, для них це було нове, а їхні діти ж далі вчилися онлайн у своїх українських школах. І тому було неймовірно багато конфліктів, було багато сліз. Але зрештою, я думаю, я добре зробив свою роботу – я зробив свою роботу так добре, як тільки міг.

«Сьогодні день повторних зустрічей»

Потім я довго не бачив цю групу, а тепер знову побачив Поліну на одному завданні з мовного посередництва через SprInt. Вона одразу мене впізнала і була дуже приємно здивована мене бачити. Вона дуже добре розвинулася, вона тепер точно вже говорить на рівні B1, а тоді, два роки тому, їй було дуже важко зорієнтуватися в усьому цьому хаосі. Мені майже не довелося перекладати й бути посередником, я їй лише пояснив дещо російською, бо більшість вона розуміла сама.

Співробітниця там була дуже милою, дуже чуйною, дуже сердечною і помітила, що ми обоє вже знайомі. І я сказав: «Так, сьогодні день повторних зустрічей», бо перед тим в іншої колеги з тієї ж команди в мене вже був Артем, молодий чоловік, який теж був у мене в цьому класі VKU.

І наприкінці ми ще трохи поговорили, а тоді вона подивилася на мене і сказала: «Було дуже приємно знову вас побачити». І для мене це досі так: у мене мало не навертаються сльози, бо це якраз показує, що зрештою я все-таки зміг змінити щось на краще.

Поліна і відгуки інших дівчат теж підтверджують мені, що я зробив позитивний внесок у стабілізацію та розвиток цих молодих людей.

Показати перевірку фактів та джерела
Україна
VKU
Schule am Palmengarten
Leipzig helps Ukraine
Мовне посередництво
Зустріч
Лейпциг
Інтеграція
Подумати разом

Що ти візьмеш із собою з цієї думки?

Три шляхи звідси