«Бюрократична паперова війна замість людяності»: що правильно бачить китайський погляд на Німеччину – і чому наша відповідь – економіка спільного блага
На Reddit я натрапив на гілку, обговорення китайського автора на ім’я Ван Ціньмінь (Wang Qingmin). Ця гілка ґрунтується на статті, яка глибоко аналізує суспільні виклики Німеччини з погляду людини з Китаю. І цю статтю він уже раніше опублікував на Medium – платформі, яка підходить для довгих текстів і де читають глибше, ніж на Reddit. Reddit дуже швидкий, дуже гучний і радше поверховий. І Ван Ціньмінь опублікував свою статтю й на інших платформах, які приймають і публікують довгі тексти, зокрема його стаття вийшла і в Overton Magazin.
«Бюрократична паперова війна замість людяності»
І я думаю, у своєму аналізі він багато що побачив правильно. Тут я з ним абсолютно d’accord: наприклад, у тому, що ми в Німеччині збудували стіну з мови й бюрократії і тим самим запровадили класизм, який слугує для того, щоб фільтрувати людей. Тобто людей, які виросли не тут і які не мають певного рівня освіти – щонайменше атестата зрілості (Abitur), а краще диплома університету, – систематично дискримінують, треба сказати.
І він описує це як паперову війну, бюрократичну паперову війну замість людяності. І тут я з ним. Він наводить приклад: ми тижнями пересилаємо туди-сюди паперові листи, щоб записатися на прийом до установи або отримати просту банківську картку.
«Неймовірний бюрократичний пруський канцелярит, який, звісно, відлякує»
І ми використовуємо надто бюрократичну мову, яка, як мені здається, досі походить від пруської ієрархії. І щоб це проілюструвати, я записав кілька прикладів термінів, які людям доводиться перетравлювати й опановувати в повсякденні:
Наприклад, у нас є поняття Wiedereingliederung («повторне включення», реінтеграція). Це іменник із 19 – здається, 19, якщо я не збився з рахунку, – літер, дуже багато «e», три довгих «i»: Wie-der-ein-glie-de-rung. І в ньому закладено, як я вже згадував в іншому місці, що люди – це не люди, не особистості, а ланки ланцюга (Glieder einer Kette). І що як ланки вони не вільні вільно рухатися, а сидять у ланцюгу. І хто отримує Grundsicherung (базове соціальне забезпечення) – до речі, теж довгий іменник, який важко вимовити, – тобто хто отримує Grundsicherung і є клієнткою джобцентру, ту людину треба знову «включити»: назад. Назад у ряди, назад у пруський стрій (ins preußische Glied).
Пруська армія ж славилася своєю дисципліною. Пруссія вже тоді була дуже ефективною: запровадили пруську муштру, запровадили приписи, за якими люди мали поводитися як машини. І це, на жаль, досі є в нашій мові, а також у нашому способі мислення і в наших установах.
Або якщо людина – клієнтка джобцентру, то є поняття Nachweis der Eigenbemühungen («підтвердження власних зусиль»). Уже саме те, щоб вимовити це поняття, вивчити його, – величезна перешкода. Або в нас є поняття Bewerbungsunterlagen («документи для подання заявки на роботу»): якщо я не збився з рахунку, це 20 літер – справжній монстр. Або в нас є ще поняття на кшталт Leistungsanspruch («право на допомогу»), здається, 17 літер: «У вас немає права на допомогу. Право на допомогу має бути перевірене». Тобто все це неймовірний бюрократичний пруський канцелярит, який, звісно, відлякує.
Далі – Bildungsträger («організація-виконавець освітніх заходів»): це теж типово німецьке слово, його так просто нікому не поясниш і не перенесеш в іншу мову. І коли людина потрапляє до такої організації – бо якщо ти клієнтка джобцентру, у тебе гарантовано є досвід того, як тут діють ці організації, я міг би зараз заповнити цілі розділи, – то центральний елемент у цієї організації в Maßnahme («заході», обов’язковому курсі) – це лист присутності. Це найважливіше: ти маєш бути присутньою і по змозі не рипатися, не висловлюватися, бо якщо ти це зробиш, одразу дістають кийок: «Ви ж маєте знову включитися!» Будь ласкава повернутися в робочу колону.
«Дозволити цифрову комунікацію в усіх напрямках»
Тут наш китайський друг у будь-якому разі має рацію, тут я з ним. А що стосується цифровізації, то ми вже просунулися – зараз у Німеччині майже скрізь можна платити телефоном, або годинником, або карткою, тобто вже не готівкою, – але цього замало. Ми маємо стати швидшими і передусім об’єднати в мережу всі сфери й дозволити цифрову комунікацію в усіх напрямках. Зараз так: у цифровому вигляді я як громадянин частково можу спілкуватися в бік установи, але у зворотний бік установа знову надсилає мені листи. Я отримую від податкової за один день три листи, чотири листи – папір, величезні витрати.
І він має рацію ще в тому, коли каже, що люди дбають лише про свої власні повноваження і не бачать, що над ними є структури, які ми можемо змінити лише разом, – що кожен завжди показує на іншого й каже: «Я ж нічого не можу змінити», і тому я нічого не змінюю. А якби ми всі разом назвали те, що треба змінити, ми б просувалися набагато швидше.
«Нам потрібна економіка спільного блага із суспільним забезпеченням»
У чому ми зовсім не згодні з нашим китайським другом, – це його речення про те, що вільна демократична система не пропонує дієвих рішень проти негнучкості й безладу, – і те, що в питанні цифровізації він наводить Китай як приклад, не згадуючи темних сторін авторитарної цифрової держави стеження. Китайська модель у деяких аспектах, може, і рішення, але вона все-таки орієнтована на примус. Вона орієнтована на дискримінацію, вона орієнтована на страх, люди з меншин там просто не вільні – і це не наш підхід.
Нам потрібна економіка спільного блага (Gemeinwohl-Ökonomie) із суспільним забезпеченням (Daseinsvorsorge). Нам потрібні люди, які втілюють ідеї таких науковиць і науковців, як Майя Ґепель або Нейт Гейґенс. Уже є безліч розроблених рішень – тепер нам треба лише разом їх утілити. І тому ми також звернемося до нашого китайського друга й запитаємо його, що він думає про наші ідеї і про UNO.TEAM. І, звісно, ми подякуємо йому за його роботу, бо він уже дуже багато зробив. Зі своїм аналізом і своїми пропозиціями він принаймні частково на правильному шляху.