«У тебе все добре?» – чому ми мовчимо про психічні проблеми і чому нам потрібні простори довіри

Зверніть увагу в повсякденні на одну коротку фразу, яку ми постійно кидаємо одне одному: «Alles gut bei dir?» – «У тебе все добре?» Або ще коротше: «Alles gut?» – «Все добре?»

Взагалі-то це звучить привітно. Але якщо чесно, «У тебе все добре?» – це не відкрите запитання. Це закрита, майже навіювальна формула, яка одразу підказує бажану відповідь: просто скажи «Так, усе добре», коротко всміхнися і функціонуй далі. Навіть тоді, коли з обличчя іншої людини вже видно, що зараз зовсім нічого не добре. Чому ми не питаємо відкрито: «Як ти насправді сьогодні?» Бо в повсякденні ми часто зовсім не хочемо чути чесну відповідь – або боїмося моменту, коли фасад починає руйнуватися.

Я, до речі, думаю, що дедалі більша частина населення страждає від психічних проблем. І що, звісно, ніхто в повсякденні не захоче таке розкривати й не розповідатиме про це. Бо наше суспільство влаштоване так, що ми не терпимо такого роду труднощі – якщо це можна так назвати.

І що ми так привчені показувати результат, бути тими, на кому все тримається, витримувати, проявляти й жорсткість. Зараз важливо взяти себе в руки, зціпити зуби. Усе це – примус. Це штучний тиск, який створюється і якому ми підкоряємося, бо в повсякденні він скрізь трапляється нам на кожному кроці.

Приховане число тих, хто психічно вже не в рівновазі, я думаю, величезне. І, на жаль, найближчими роками воно ще зросте. Бо причини цього ще загострюватимуться.

Тому для нас рішення – підхід SafeSpace. Скотт Пек сформулював це влучно: нам потрібні простори довіри! Простори, у яких ми можемо відкритися, у яких ми довіряємо одне одному, у яких ми по-людськи стаємо близькими.