Thought #485
Демократія та спротивВлада та самоорганізація

Що означає «ніколи знову», якщо дивитися чесно

Ти не можеш це вмістити, не можеш по-справжньому це осмислити

У дитинстві я, звісно, дуже багато про це читав і дізнавався – як по-варварськи все відбувалося в концтаборах і скільки звірств і які звірства скоїли нацисти. Але це настільки неймовірно, що мені на це потрібні роки, і я досі так і не переробив і не засвоїв усе по-справжньому; це була інформація, а потім мозок блокується: ти не можеш це вмістити, не можеш по-справжньому це осмислити. Тому я й дивлюся такі речі, наприклад репортажі про Аушвіц, бо я не думаю, що в історії людства колись було щось страшніше.

Були червоні кхмери, були бельгійці в Конго, було неймовірно багато геноцидів, але на промисловому рівні, як у німців, із цією точністю і з цією холоднокровністю, з цією нелюдяністю – це, я думаю, унікальне в історії. І, на мій погляд, ми як нація ще далеко не по-справжньому це визнали, ще не розібралися з цим так, як мали б, і ще не зробили достатніх висновків для нашого теперішнього і нашого майбутнього. Нам ще страшенно бракує опрацювання історії, і денацифікація по-справжньому, у глибокому сенсі, так і не відбулася.

Бо якби ми це опрацювали, ми б займали іншу позицію

Я зараз дивлюся репортаж на ZDF, він про Аушвіц, називається «Auschwitz – Überleben in der Hölle» («Аушвіц – вижити в пеклі»). І в ньому ще раз показано шлях, який пройшли німці, – від нібито демократичної Веймарської республіки до Шоа, до Голокосту. Звісно, є дуже багато літератури, дуже багато досліджено про причини, усе це добре задокументовано і відомо. І все-таки, я думаю, ми як нація досі по-справжньому і всерйоз це не опрацювали. Бо якби ми це опрацювали, ми б і щодо Гази, і щодо війни в Україні займали іншу позицію. Тоді б ми усвідомлювали, що на нас тут лежить неймовірно велика відповідальність і що передусім нам треба діяти.

По суті нацисти спочатку дуже обережно, але систематично і цілеспрямовано усунули ліву опозицію і просто без суду ув’язнили соціал-демократів і комуністів у так званих збірних таборах, концентраційних таборах. Дахау, концтабір під Мюнхеном, був пілотним проєктом нацистів. Там насильство систематично утвердили як основний, як центральний елемент, і він від самого початку був у руках СС.

А що ж зробила буржуазна середина, мільйони освічених, порядних німців, коли вони побачили, як нацисти спочатку Нюрнберзькими законами класифікують євреїв як расу і розлюднюють їх? Переважна, моторошна більшість цивілізованих, освічених, демократичних німців просто дивилася, а то й аплодувала.

Шляхетна будь, людино, чуйна і добра

Лейпциг пишається тим, що в нас є минуле, яке передусім визначив Ґете. У нас є Ауербахів льох, і він же, будучи студентом, нібито писав там свого «Фауста» і скакав верхи на бочці, на винній бочці, і ми водимо туди туристів з усього світу, і їм треба заздалегідь бронювати столик в Ауербаховому льоху, і ми дозволяємо себе за це вшановувати. І Ґете хвалив Лейпциг і казав: «Мій Лейпциг мені до вподоби, він – маленький Париж» і так далі. А потім ми вчили вірші Ґете, «Учня чарівника», і «Фауста» читали вздовж і впоперек, і тлумачили його, і досі любимо його, і пишаємося Ґете і Шиллером, його другом. У нас же в Лейпцигу є Будинок Шиллера. Від Ґете я передусім виніс одну цитату. Її дуже легко запам’ятати, і вона зовсім коротка. Вона звучить так: «Шляхетна будь, людино, чуйна і добра».

І я питаю себе, чого ж покоління моїх бабусь і дідусів не зрозуміло в цій цитаті. Як вони могли допустити – після того як Ґете створив усі ці твори нашою мовою, і ми їх читали, і вони ж теж уже з ними стикалися, – що раптом владу захоплює інша людина, яка каже: не-а, «шляхетна будь, людино, чуйна і добра» – це взагалі не так. Немає людини як такої, а є раси, людські раси, і є класифікація, ієрархія. І в цій ієрархії є одна раса, це раса панів, це так звані арійці, і тільки вони мають право на життя, і це так звані фольксдойче, і ми – народ без простору, і тому ми тепер поневолимо весь світ і підкоримо собі весь світ. Як ми могли дійти від Ґете, від «Шляхетна будь, людино, чуйна і добра», до «Фюрере, наказуй, ми йдемо за тобою» і «Чи хочете ви тотальної війни?», до всієї цієї страшної обробки свідомості? Що саме там пішло не так?

Мову Ґете і Шиллера використали як інструмент

І ще мова, яку нацисти використовували і створили: «остаточне розв’язання єврейського питання». «Розв’язання» означає щось позитивне, а «остаточне» – безповоротне: проблему розв’язали раз і назавжди. І «єврейське питання». І це ж проходить крізь увесь нацистський час – як вони перетлумачували мову і як зловживали мовою. Мову Ґете і Шиллера використали як інструмент. І тому ми маємо дуже обережно поводитися зі своєю мовою. І в деяких установах я теж поки не бачу жодного опрацювання. Там досі дуже багато понять, які дуже сумнівні й несуть негативну вібрацію. І тут ми теж бачимо, що ми не опрацювали послідовно цю ганьбу нашої історії.

Ми ж не можемо казати, що ми високоцивілізоване суспільство

Коли йдеться про те, щоб оцінити, чого ми досягаємо як німці, ми бачимо себе народом мислителів і поетів, науки і великих імен, філософів на кшталт Ніцше. А ще в нас був Айнштайн, який же був євреєм і мусив тікати. Навіть праві, я думаю, визнають Ґете – принаймні я на це сподіваюся. Але ми ж не можемо казати, що ми високоцивілізоване суспільство, якщо два-три покоління тому більшість німців вірила, що є неповноцінні раси і що є расові ознаки, і що псевдонауковцям на кшталт Йозефа Менґеле дозволяли проводити ці жорстокі й варварські досліди, або що СС дозволяли виготовляти в концтаборах висушені голови, або що мешканці Веймара обурювалися тим, що їхнє повітря отруєне, бо в спалених єврейських трупах було замало жиру. Усе це жорстокі речі.

Або коли промисловість постачала нові печі, щоб можна було труїти газом більше євреїв, «Циклон Б», наприклад. У цьому ж брала участь уся промисловість, якою ми зараз так пишаємося. VW, BMW, усі ці гучні імена – вони ж завдяки нацистам спершу як слід нажилися або взагалі тільки й виникли завдяки цьому расовому божевіллю. І все це тягнеться до сьогодні. Ми ж це по-справжньому не переробили. Тож ми просто обманюємо самих себе, коли кажемо, що покінчили зі своїм минулим. Це ж неможливо сприймати всерйоз.

Мені бракує слова

Ми, німці, взагалі-то відомі тим, що пишаємося своїми інженерними досягненнями, і почасти ми, звісно, можемо ними пишатися. Але почасти ми маємо й визнати, що у винищувальній війні, передусім у Другій світовій, це набуло масштабу, який просто неймовірно страшний. Це настільки бездонно нелюдяно. Мені бракує слова. Як же це назвати? Я весь час шукаю відповідне поняття. Claude і Gemini, як назвати ту точність, з якою німці – після того як зрозуміли, що передусім на Східному фронті розстріляли близько 2 мільйонів, я думаю, євреїв, що це дуже довго, це розстрілювання, що це недостатньо швидко, щоб знищувати людей, – і що потім Менґеле, я думаю, спала на думку «геніальна» ідея застосувати «Циклон Б», і він спершу випробував його на 600 радянських полонених, я думаю, в Аушвіці? Промислове масове вбивство. Цивілізаційний злам.

Це були хворі, зігнані в тісноту, нещасні люди в підвалі, і він просто для початку кинув туди трохи «Циклону Б», щоб перевірити, що буде, і ось, будь ласка, ці люди здохли, але це тривало доволі довго. А потім вони вдосконалили це, всю цю систему, застосували більше «Циклону Б», труїли євреїв газом і так змогли збільшити «виробництво». Такої точності досі досягли тільки німці. Жодна інша нація в геноциді не встановила такої прецизійної машини – з інженерного мистецтва і геніальності знищувати людей у промисловому ритмі. І мене кидає в дрож, коли я думаю про те, що це було не так уже й давно, що ще живі люди, які як свідки можуть це підтвердити.

Це була пропаганда

Потім я в іншому документальному фільмі ще раз подивився початок нападу вермахту на Радянський Союз. І хоча я, звісно, усе це знаю і вже часто читав і чув про це, я все одно знову дивуюся тому, яку неймовірну пропаганду вермахт, точніше нацисти, тоді розгорнули серед населення щодо расової ідеології. У Мюнхені та в інших університетах були інститути так званої расової гігієни. І там було науково закріплено, що існують неповноцінні раси, неповноцінне життя, яке треба знищити і викорінити. І до цього неповноцінного життя належали всі так звані слов’янські раси – це були «унтерменші», недолюди. Це була пропаганда. Тобто нацисти хотіли знищити не лише євреїв, а й усі так звані неповноцінні, негідні життя раси. І це призвело до того, що вермахт передусім і в Україні чинив звірства, яким до того не було рівних.

Ховайтеся від людей у чорних шинелях

Сьогодні я довго розмовляв з однією українкою, 1995 року народження, і вона розповіла мені, що її бабуся і дідусь розповідали їй, як німецькі солдати їх більш-менш захищали від СС і як їм казали: «Ховайтеся від людей у чорних шинелях». Офіцери СС же здебільшого носили чорні шинелі. Але це, можливо, було винятком. Я думаю, здебільшого вермахт полонених не брав, як це взагалі-то століттями було заведено на війні, а передусім так званих комісарів одразу розстрілював, на місці, в Україні, і чинив злочини, жорстокі злочини проти цивільного населення.

То хто ж тоді насправді були недолюдьми?

А коли потім Червона армія відкинула вермахт назад, близько трьох мільйонів військовослужбовців вермахту потрапили в полон, здебільшого в Росії. Як же Радянський Союз повівся з військовослужбовцями вермахту, які ж скоїли страшні звірства і в Польщі, а потім передусім в Україні? Чи відплатили вони тим самим, хоча вони ж нібито були недолюдьми? Ні, за мірками того часу вони поводилися з німцями дуже цивілізовано. Почасти навіть виходжували їх. У таборах, у таборах для військовополонених, були лазарети. І я думаю, більшість військовополонених у радянському полоні вижила і повернулася. Їм дозволили повернутися. Тобто їх і не засудили, їм дозволили повернутися на батьківщину, у своє життя, після того як вони скоїли ці звірства. А якщо вони, можливо, особисто їх не чинили, то й не завадили своїм товаришам їх скоїти.

І тому постає питання: то хто ж тоді насправді були недолюдьми? Німці чи слов’янські люди? Я думаю, що ми досі так по-справжньому і не визнаємо, як відбувалася наша новітня історія.

Перекласти особисту відповідальність нагору

І, звісно, є науковці, які цим займаються, але населення – ми маємо цим займатися, а не жменька обраних науковців. Бо саме в цьому ж і була проблема вермахту: військовослужбовці вермахту, солдати, переклали відповідальність і особисто їм більше не треба було розбиратися з тим, які звірства вони самі теж скоїли. Вони просто казали: це були не ми, це Гітлер наказав, це був наш фюрер. Тобто перекласти особисту відповідальність нагору. І найстрашніше, що на пряжці, на пряжці поясного ременя вермахту було написано «Gott mit uns» – «З нами Бог». І тут теж: християнство, звісно, з лицарями, з хрестоносцями, часом теж було дуже жорстоким, але у своїй суті і християнство, ця релігія, дуже людяне і побудоване на мирі, людяності й любові, любові до ближнього. Так багато там пішло не так, що просто не може бути такого, щоб ми вже знову це забули, – а це цілком очевидно.

Яке мені діло до великої політики?

Бо саме це перекладання відповідальності ми ж і зараз переживаємо щодня. Ми ж і зараз кажемо: ну гаразд, Газа і Україна і так далі, так-так, може бути, це недобре. Може, там щось і йде не так, але що я можу? Я маленька людина, я взагалі нічого не можу зробити. У мене мало грошей, у мене зовсім інші турботи, буденні турботи. Бензин для моєї гарної машини задорогий, а глінтвейн коштує тепер, не знаю, 7 євро. Ну і яке мені діло до великої політики? Я ж на неї ніяк не впливаю.

Тут ми ж і у вихованні повністю провалилися. Що роблять інші нації – це інше питання, але ми як нація, яка двічі розв’язала світову війну, яка несе відповідальність за Голокост і яку б не зупинили, якби союзники – які зрештою нарешті висадилися, через стільки років, – і Радянська армія силою не зупинили вермахт і нацистів: тоді б усе закінчилося ще набагато страшніше. Може, нацисти і німці знищили б половину населення Землі? Ми не знаємо, де б вони зупинилися, як далеко тоді зайшов би Голокост.

Це ж ще набагато гірше, ніж корупція

А ще ми любимо показувати пальцем на інших і казати: вони всі корумповані. Україна наскрізь корумпована, тільки ми ні. Я щойно ще раз подивився знімки. В Аушвіці ж потім збудували газові камери. Це ж була кінцева стадія в еволюції концтаборів і таборів знищення. Це ж були табори знищення, а не концентраційні табори. Там же нічого не концентрували. І нацисти написали на них «Zum Baden» – «До лазні».

Тож якщо ми говоримо про корупцію: що таке взагалі корупція? Корупція, на мій погляд – просте визначення для мене, – це коли не дотримуються правил, про які прозоро домовилися. У спільноті, у суспільстві ухвалили прозорі правила, їх прозоро донесли до всіх, а люди свідомо цих правил не дотримуються. І ще набагато підступніше, коли установа – бо СС же було установою, воно ж було легітимоване, у тодішньому розумінні це були не злочинці, а чиновники, – коли чиновники пишуть «До лазні», тоді це ж ще підступніша, ще збоченіша форма корупції. Це ж ще набагато гірше, ніж корупція.

Це ж манія величі

А в нас же досі є сліди цієї ідеології. Ми досі балакаємо про економічне зростання. Уже 80 років у нас мир і щороку величезне економічне зростання, а ми все ще кричимо: справа наліво консенсус у тому, що нам у Німеччині потрібно ще більше економічного зростання. Нам потрібно ще більше сталі, нам потрібно ще більше пластику, нам потрібно ще більше хімії, нам потрібно ще більше всього. Нам потрібно ще більше машин, ще більше автобанів. Це ж усе божевілля, це ж манія величі, і почалася вона з Гітлера. Він теж уже був цілковито одержимий манією величі. Ми хотіли завоювати весь світ, ми були на Західному фронті у Франції, ми напали на весь світ, бо хотіли побудувати Німецький райх, Третій райх. І з цим ми ж до кінця по-справжньому не покінчили. Це ж не так, а в наших щоденних справах, у нашому щоденному мисленні, у наших моделях поведінки все ще багато від цього сидить, багато від цього ще там.

І де ж ми зараз, наприкінці 2026 року?

Ми розлюднюємо інші групи населення, ми й далі класифікуємо людей і називаємо все це демократією. Мене в цьому дратує те, що ми довгий час дозволяли себе вшановувати за те, що ми нібито високо тримаємо демократію. Але якщо бути чесними із самими собою, ми ж цього не робимо.

Ці численні солдатські могили, за якими досі доглядають

„Gib unserem kleinen putzigen Herzele viele süße Kusseln von mir.“ («Передай нашому маленькому милому Герцеле багато солодких поцілунків від мене».)

Цю фразу з «Герцеле» я знайшов у документальному фільмі ZDF про солдата вермахту, який потім загинув на Східному фронті, і там взяли інтерв’ю в його доньки. Вона розповіла, що поїхала до Росії, відвідала там могилу німецьких солдатів і разом із трьома росіянами провела там поминальну молитву.

Тож і це показує, яку людяність виявили тоді росіяни, – що вони визнали страждання, яких і самі німецькі солдати зазнали на російській землі. Ці численні солдатські могили, за якими досі доглядають, і в Росії, і в інших країнах, наприклад у Нідерландах, імовірно, і у Франції, – це свідчить про те, що інші нації, народності й етноси зовсім не були «недолюдьми».

Показати перевірку фактів та джерела
Аушвіц
Культура пам’яті
Опрацювання минулого
Вермахт
Україна
Ґете
Лейпциг
Демократія
Відповідальність
Подумати разом

Що ти візьмеш із собою з цієї думки?

Три шляхи звідси