Leipzig helps Ukraine – інтенсивне, але коротке життя
Інтенсивне, але коротке життя
Я думаю, що в Leipzig helps Ukraine інтенсивне, але коротке життя. Організація неймовірно багато зробила в кризовий час. І Лейпциг, я думаю, був одним із міст, які найкраще, найшвидше й найдинамічніше надавали та організовували гуманітарну допомогу. Я сам із першого дня був поруч і все це пережив – спершу як волонтер, а потім насамперед pro bono, теж безоплатно.
Київ і Лейпциг – міста-побратими, і Leipzig helps Ukraine розмістила рекламу на багатьох трамваях міста Лейпцига, LVB, і загалом це було дуже позитивно. Вони також дуже багато робили разом з обер-бургомістром. Але, звісно, завжди треба додати, що тут є й піар, – тобто не все відбувається лише з гуманітарних і чудових цінностей, а ми й далі живемо у світі, дуже сильно просякнутому неолібералізмом і матеріалізмом, і це, звісно, видно й у Leipzig helps Ukraine.
І я не бачу, щоб вони могли органічно рости далі, бо на сайті вони намагаються набирати людей, не даючи їм за це жодної винагороди. А це не пасує до теперішнього часу, бо зараз усім важко і стає дедалі менше людей, які готові долучатися добровільно й безоплатно. Це видно й з того, що в розділі «Aktuelles» (новини) на сайті останні записи датовано початком 2023 року – тобто їм уже майже чотири роки. Leipzig helps Ukraine потрібен був би зовсім інший підхід, але я його в них не бачу, і тому думаю, що проєкт, на жаль, незабаром зникне.
Це, на жаль, у принципі структурна проблема
Це, на жаль, у принципі структурна проблема: федеральний президент Штайнмаєр вимагав, щоб у нас було більше волонтерства. Але водночас його власна партія за Ґергарда Шредера законами Hartz IV влаштувала соціальну вирубку й створила найбільший у Європі сектор низькооплачуваної праці. Це була німецька версія тетчеризму, неолібералізму: людей тримають на межі виживання, щоб вони більше працювали, за класичним принципом штучного дефіциту.
І це тепер призвело до того, що волонтерство, яке в Німеччині довгий час відігравало велику роль і відіграє досі, сьогодні дуже-дуже важко втілити, бо дедалі менше людей готові й спроможні займатися волонтерством. Якщо ти, наприклад, клієнтка джобцентру, то джобцентр каже тобі: «Ні, волонтерство – це хобі, цим тобі не можна займатися», бо ти маєш бути доступною для ринку праці. Це величезний конфлікт, який там виник.
Замість того щоб бачити більше ціле
І до цього додається те, що активні об’єднання – особливо в лівому й громадянському спектрі – частково з об’єктивних, зрозумілих причин, а частково й із незрозумілих причин не співпрацюють, а бачать одне в одному конкурентів і працюють одне проти одного, замість того щоб бачити більше ціле.
Тому існує UNO.TEAM
Так, є потенціал для позитивного розвитку, і UNO.TEAM тепер почала систематично поєднувати ці речі. Спершу їх розпізнати – це перший крок. Ми розпізнаємо такі ситуації, ми оцінюємо їх якомога об’єктивніше й диференційованіше. А на другому кроці – і він так само важливий – ми публікуємо наші висновки та рішення, що з них випливають. Тому, з усіх причин, які я щойно описав, існує UNO.TEAM: наше завдання – знову поєднувати речі, задавати напрям і тримати систему цінностей.