П’ять шматків торта на 15 дітей
Так звана електромобільність – це просто обман
Тобто ми вкладаємо туди неймовірно багато ресурсів, які походять не з наших географічних регіонів, бо для цього нам потрібно дуже-дуже багато нафти, – і так звана електромобільність теж просто обман, бо там ідеться не про мобільність, а й далі про марнування ресурсів. Так, крім того, нам потрібні насамперед нафта, сталь, рідкісноземельні метали – тобто суцільно дефіцитні блага – і, звісно, каучук. А він росте тільки на Глобальному Півдні.
До цього додається неймовірно сильний знос гальм і насамперед шин. Стирання таке сильне, що частинки потрапляють і в легені.
Ми не такі. Ми експлуатуємо світ.
Загалом те, що ми в Німеччині довгий час святкували як прогрес, зовсім не прогрес, зовсім не прогресивно – і служить лише маленькій обраній еліті, яка може гнати автобаном на двохстах. Решта лишається за бортом. Тому мене нудить, коли ми весь час говоримо про демократію і про те, які ми чудові. Ми не такі. Ми експлуатуємо світ.
Приватний SUV – це, по суті, вираз і доказ
Приватний SUV – це, по суті, вираз і доказ того, що ми як людство не зрозуміли, як жити одне з одним мирно, – бо ця модель, яка в нас у Німеччині, ця так звана економічна модель, ця чудова соціальна ринкова економіка, за яку ми дозволяємо себе вшановувати, зовсім не соціальна, а закладена й розрахована на конкуренцію за штучно зроблені дефіцитними блага. Це ми потім називаємо ринком і ринковою економікою.
А тепер уявіть, що кожна доросла людина на світі жила б у тому стилі, в якому живемо ми в Німеччині. Тобто кожна людина на світі мала б SUV, який приватно десь стоїть – 90 % часу. Ресурси планети цього б не дозволили, їх на це просто немає. Тобто вся система від самого початку влаштована так, що не всі можуть досягти одного й того самого, бо на всіх просто не вистачить. Ресурсів просто не вистачає.
Є тільки п’ять шматків торта
Це як коли ти запрошуєш дітей на свято й заздалегідь знаєш, що не всім цим дітям дістанеться шматок торта. Є торт, він виглядає чудово, він дуже смачний, і ти запросив 15 дітей, але шматків торта лише п’ять. І ось ти шикуєш дітей, змушуєш їх щось там робити й потім кажеш: «Окей, ви виграли п’ять шматків торта, а ви ні. Ви десятеро йдіть додому, робіть що хочете – крок уперед, розійдись». Це, по суті, і є наша чудова економічна система, за яку ми дозволяємо себе вшановувати. Ми ж іще й пишаємося нею. І це теж показує, що ми як нація насправді так і не прибули в реальність.