KRANK Berlin: коли суспільне життєзабезпечення планомірно вихолощують — і моє запитання до «Im Grunde gut»

Жорсткі лікарняні будні замість пригладжених серіалів для гарного настрою

KRANK Berlin — це з великим відривом найкритичніший німецький телесеріал щодо наших суспільних, політичних і економічних умов у Німеччині. Це повний контраст із затишними серіалами на кшталт Unter uns і як там вони всі називаються, де все пригладжено і де тобі змальовують ідеальний світ, світ-ілюзію, — а тут показано жорсткі будні берлінської лікарні: перевантаження, психічне навантаження на персонал, а часом і людяність, що пробивається назовні.

Це нам треба розібрати докладніше. Ми ще пошукаємо, зберемо, що вже є в мережі про цю роботу. Я бачив, що на IMDb (Internet Movie Database) серіал оцінено на 7,3, здається. Це дуже висока оцінка. Оцінки 7 досягають дуже небагато фільмів і серіалів, а для німецького серіалу це теж велика рідкість. KRANK Berlin мене дуже зворушив, і я ще поділюся думками про нього.

Коли життєзабезпечення суспільства урізають за капіталістичними нормами прибутку

Серіал показує, до чого це призводить, коли таку систему, як охорона здоров'я, яка взагалі-то має служити суспільному життєзабезпеченню і якраз не повинна працювати за капіталістичними, націленими на прибуток нормами, — коли її планомірно, десятиліттями урізають і принципи суспільного життєзабезпечення планомірно вихолощують. Тоді це й призводить до такого стану, коли вона потроху вже руйнується.

Тобто система більше не здатна впоратися з безліччю випадків — передусім з екстреними — і тримається лише завдяки тому, що люди, які в ній працюють, — медсестри, лікарі — регулярно жертвують собою понад свої сили. Тобто вони особисто несуть те, що взагалі-то мало б нести суспільство. І тому лікарі вже всі за межею, або багато з них на межі, у них вигорання, вони не дають ради багатьом речам.

⚠️ Увага, спойлер: наступний розділ розкриває ключовий поворот першого сезону.

Лікар Бен, робітники без страховки на даху клініки й перев'язка, яку доводиться знімати

Найбільше мене зворушив Бен, який лікує людей без медичної страховки, яких тут експлуатують, — ідеться про двох молодих чоловіків, здається, з Молдови, яка не входить до ЄС, і тому в них немає страховки, вони взагалі-то навіть не враховані в системі, і їх експлуатують як рабів, як за феодалізму. І Бен як лікар ризикує своєю роботою, допомагаючи цим людям нелегально на даху занедбаної, обшарпаної лікарні, — надаючи їм там допомогу абияк, але професійно, як лікар. Тобто в нього є місія: як лікар він мусить допомагати людям, незалежно від зовнішніх обставин. Але система цього не допускає.

І він той, хто там ризикує своїм життям. А найстрашнішою мені здалася сцена з Вікторією — наркозалежною безхатькою, яка нелегально живе внизу на території лікарні й у якої гноїться нога, — як він її лікує і виявляє до неї людяність. І коли він обробляє її страшенно загноєну рану, вона помирає в нього на руках.

І тепер у нього величезна проблема, бо Вікторія лежить мертва в клініці, і він, звісно, мусить тепер повернути її на її місце, де вона зазвичай животіла. І він робить це швидко: тягне її вниз, везе на каталці вниз. І мені здається таким моторошним і таким страшним, що йому потім доводиться знімати перев'язку, яку він щойно зробив як лікар, щоб ніхто не помітив, що він її лікував! Тобто те, що він виконав свою місію як людина і як лікар — рятувати людей, лікувати їх і допомагати, — у цій жорстокій системі карається. Тобто цих людей карають за те, що вони виконують свою місію лікаря.

Де ми стоїмо суспільно-політично — і запитання до автора «Im Grunde gut»

І це дуже ясно показує, де ми зараз стоїмо суспільно-політично. І коли я потім дивлюся на такі книжки, як Im Grunde gut («По суті добрі») цього нідерландця — як його звати, Рубен, — то мушу сказати: любий Рубене, чи як там тебе звати, ти, може, чудова людина, чудовий журналіст чи хто там — ти чудовий науковець, але ввімкни-но вже реальність! Ми, люди, як суспільство справді «по суті добрі»? На жаль, я не можу так це бачити й підтвердити, коли дивлюся ще й такий серіал, як KRANK Berlin, бо він, мені здається, дуже близький до реальності. І я думаю, це відображають і коментарі, і рецензії.